У вазі на вікні розцвів багно, подарований чоловіком, і раптом згадалася пісня молодості, студентства…
Десь багно на сопках цвіте,
Кедри встромлюють в небо…
Здається, ніби давно мене чекає
Край, де жодного разу я не був.
Біля намету запаморочиться дим,
Спалахне багаття над річкою…
От би мені прожити все життя молодим,
Щоб не хотілося спокою.
Знаю, що будуть, напевно, не раз
Грози, мороз і тривога…
Важке щастя – знахідка для нас,
До подвигів наша дорога.
Десь багно на сопках цвіте,
Кедри встромлюють в небо…
Здається, ніби давно мене чекає
Край, де жодного разу я не був.
слова В. Морозова, музика Ст. Шаїнського
Стаття бере участь у конкурсі “Букет для коханої”
