Французький фотограф Крістофер Жакро вибирає для своєї творчості незвичайний час. Це моменти, коли місто знаходиться у владі проливного дощу; коли світ за вікном, по якому бігають цівки дощу, нагадує мозаїку з кольорових парасольок; коли звичні образи спотворюються в кривому дзеркалі вологого асфальту…
Крістофер Жакро, режисер-постановник і кіносценарист по професії, одного разу захотів зафіксувати дощову погоду в Парижі. Так, зовсім випадково, народився цикл фоторобіт «Париж під дощем», а незабаром у світ вийшла його фотокнига. Проект одразу ж здобув популярність.
Успіх надихнув митця на створення подібних серій в Гонконзі, Лондоні, Чикаго і Нью-Йорку, і щоразу йому вдавалося передати унікальність дощу в кожному місті. З тих пір його роботи представлені в художніх галереях по всьому світу.
Крістофу вдається тонко відчути і передати у своїх роботах ні з чим не порівнянне романтичний настрій, який створює дощова погода. Не дарма його називають кращим фотографом дощу.
Съежившиеся фігурки перехожих, що стали раптом такими беззахисними і маленькими, блискучий асфальт під елегантними туфельками незнайомки, занурені у білу млу обриси міста і бульбашки в калюжах, — фотохудожник помічає найдрібніші деталі всіх цих, непомітних на перший погляд моментів. Він зачарований протистоянням стихії і цивілізації. Те, що більшість зневажливо називає «негодою», його щиро захоплює.
З точки зору фотографа, люди надмірно зосереджені на собі, надто дорожать звичним укладом життя, а тому не помічають різноманіття навколишнього світу.
«Тільки навчившись приймати світ таким, як він є, а значить — приймати і погоду з усіма її примхами — людина може навчитися нового, цілісного погляду на світ», — говорить Крістофер Жакро. На думку фотохудожника, саме такої погоди притаманний особливий ліризм, який століттями надихав митців на створення творів мистецтва.
Філософська глибина, тиха ніжність, романтичне зачарування, світле меланхолійний настрій, емоційність, притаманні творчості Крістофа Жакро, передаються глядачам.
Ця поетика дощу, навіває кожному з нас думки про те найпотаємніше, це драматичне протистояння цивілізації і погоди дійсно розширюють рамки звичного світосприйняття, підтверджуючи авторську думку: прийміть світ таким, як є, і він відкриється перед вами незвіданими прекрасними гранями.
Отже, дивіться, насолоджуйтесь і наступного разу, коли почуєте за вікном шум дощу або розкриєте над головою свою парасольку, згадайте ці фотографії і не турбуйтеся.
Присвячується нинішнього літа…
джерело
