З Лас Вегаса на день відправилася подивитися на Гранд-Каньйон з автобусним туром. Подорож довга, близько п’яти годин в одну сторону і тільки дві години споглядання самої краси. Подробиць видавати не буду: я не дуже хороший природописатель. Мені здається, що, якщо є можливість, то варто з’їздити, але краще залишитися з ночівлею, щоб з почуттям і з толком вийшло, а не як у мене.

Знімки відправила подружкам, і чоловік однієї з них прокоментував моє зображення: “На тлі цього каньйоні Віка не здається такою вже толстой”… Цей сумнівний комплімент навіяв спогади про іншу історії, пов’язаної з фотографіями.

Справа була років десять тому. Тоді я була цілком собі нічого, кілограмів п’ять запасних (ну, якщо добре придивитися, то, мабуть, всі вісім). Але завжди виручали стрункі ноги і великі груди, а живіт можна і втягувати. Тобто положення насторожувало, але не здавалося критичним. І сталося на роботі відповідальний захід у вигляді корпоративного семінару, де можна було отримати багаж знань і проявити себе, а то й інша надзвичайно корисно для кар’єри. А оскільки кар’єра в той час стояла на першому місці, то я, естетственно, кинулася активно брати участь у всіх вправах і завзято виконувати кожне завдання, все у мене виходило і я залишилася дуже задоволена собою.

І ось на наступний день після свого тріумфу приходжу в офіс і бачу, що вся стіна завішана великими фотографіями вчорашнього дня. Нагадаю, що в той час (слава Богу!) соцмережі ще не захопили широкі маси і всі користувалися послугами фотодруку. І звичайно, на більшості зображень – я у всій своїй красі… А по-іншому бути і не могло, сама ж хотіла проявитися і суперактивно брала участь. Дивитися було страшно: блузка на розмір менше (а тоді мені, недосвідченої, ще ніхто не пояснив, що маленькі речі візуально не зменшують, а навпаки) розходиться на грудях, являючи всьому світу білий бюстгалтер і не тільки. Стегно, закинутое на стегно і прикрите короткою спідницею, струнким зовсім не виглядає. А живіт-то як стирчить… Адже коли ти захоплено і береш активну участь, то як-то зовсім забуваєш про те, що треба втягувати живіт… Ганьба і жах, ні за що б не подумала, що ТАК виглядаю, це було справжнім одкровенням. Фотографії через кілька днів роздали учасникам, я постаралася забрати собі побільше і всі їх порвала.

Який же висновок зробив би розсудлива людина, побачивши себе з боку в такому вигляді? Напевно, він би вирішив, що треба зайнятися спортом, харчуванням і схуднути. Але я зробила інший: стала купувати більш об’ємну одяг та уникати прицілу фотокамер. А адже зроби я тоді правильний висновок , зараз все могло бути зовсім по-іншому.

Вікторія Год

Посилання по темі:

Авторська колонка Вікторії Год
Форум “Фітнес і дієти”