Що примітно, найкращий твід в Шотландії – херріс твід – проводиться до цих пір на острові Херріс-енд-Льюїс. По всій Шотландії можна купити одяг та сувеніри з твіду. Ми проїжджали повз однієї з фабрик на острові Льюїс і заглянули в цех по виробництву знаменитого твіду.
Херріс твід (Harris Tweed)
Шотландський твід – тканина з овечої вовни з невеликим ворсом. Історія твіду починається в далекому 1830-му році, коли один лондонський купець не розібрав рукописні букви і прочитав назву тканини «тивл» як «твід». Це ім’я закріпилося за тканиною. Тоді ще твід фарбувався природними барвниками, зробленими з місцевих рослин, а за рахунок скручування разом різнокольорових ниток на тканині виходили цікаві колірні ефекти. Ручне виробництво твіду, тривало навіть тоді, коли на початку 19 століття досягла Шотландії промислова революція. В наші дні машинне виробництво замінило всі процеси, раніше робилися вручну, і лише ткацтво досі виробляється вручну.
Чорні будинку Gearrannan (Blackhouses)
Чорні будинку названі так не тому, що вони чорного кольору, а тому, що нові будинки, побудовані з кінця 1800 року, називали “білими будинками”. Будувати чорні будинку почали ще кілька тисяч років тому і з тих пір вони зберегли свій стиль: дві концентричні стіни, порожнеча між якими заповнювався землею або торфом, а дах покривався дерном або соломою. Так як сильні вітри і погана погода не рідкісні на острові, то дах додатково утримувалася камінням. Аж до 1970 року в таких будинках жили звичайні жителі острова. Зараз у деяких таких будинках – гостьові кімнати.
Ось такий невеликий будиночок
Всередині будиночка – невеликий музей місцевого побуту.
Dun Carloway Broch
Dun Сarloway Broch – це кругла кам’яна будова Шотландських земель з подвійними стінами і повною висотою, що досягає іноді 15 метрів. Примітно, що при побудові використовувалася кам’яна кладка без всяких розчинів. Така конструкція дуже довговічна: адже камені в ній підігнані один до одного за розміром аж до міліметрів.
Вчені не дійшли єдиного висновку щодо використання цих будинків-фортець Залізного Століття. Одні кажуть, що вони використовувалися для житла або як ферми, а інші стверджують, що це були будинки-фортеці. По Шотландії налічують близько 70 таких будівель.
Ми прогулялися навколо і полазили всередині.
Залишки Dun, що дійшли до наших днів
Приблизні нутрощі будівлі
Полазили всередині
Між стінами
Я залізла на сусідній пагорб
Вид в іншу сторону
Ness
Ness – сама північна село острова Льюіс. Відповідно пляж Несс – самий північний пляж острова.
Хтось привіз човник, а трактор кинув
Полазили по місцевим скель
Узбережжя біля села Ness дуже красиве: скелі і глибоке синє море. А на самій північній точці – маяк під назвою The Butt of Lewis.
The Butt of Lewis – один з двох сотень діючих маяків, розкиданих по Шотландської берегової лінії. Висотою 37 метрів маяк стоїть на скелях у 52 метрів від рівня моря. Цікаво те, що це один з маяків, побудованих з цегли і без фарбування. Кілька років тому місце, де знаходиться маяк, мало не занесли в книгу рекордів Гінесса як найбільш вітряне місце в Великобританії”.
З 1998 маяк перевели на автоматичний режим. А до цього року тут жили три сім’ї: доглядача маяка і двох його асистентів. Сім’ю були цілком самостійні, тримали корів і кіз, виконуючи при цьому складну роботу доглядача маяка щогодини.
Поруч з маяком
The Butt of Lewis
А узбережжя тут підступне: підмиті морем пухкі ґрунти руйнуються вниз з 50-метрової висоти. Іноді це закінчується трагедією, як на цьому місці:
На цьому наша коротка подорож по островах Херріс і Льюїс закінчилося. Ми встигли побачити, звичайно, не все, за бортом залишилися гарні пляжі і острівці поруч. Але дуже сподіваємося коли-небудь сюди повернутися ще раз: сувора краса підкорює раз і назавжди.
Продовження слідує…
Подорожувала еварушница Evitta.
Посилання по темі:
Авторська колонка «Фоторепортажі Олени з валізою»
Форум “Подорожі”
