В будь-якій сім’ї рано чи пізно виникає ситуація, коли потрібно вивезти дитину за кордон без згоди батька . Згідно з правилами перетину кордону, в такій ситуації необхідна згода іншого з батьків на виїзд дитини за межі України. Виняток становлять лише випадки, коли другий з батьків позбавлений батьківських прав. Зазвичай після розірвання шлюбу батьки домовляються про вирішення подібних питань, і той, хто не проживає з дитиною постійно, дає нотаріально засвідчена згода на виїзд дитини за кордон до досягнення нею повноліття. Особливо це стає актуальним, якщо мова йде про постійне проживання дитини за межами України. Але що робити, якщо другий з батьків не дає згоди, а поїхати з дитиною за кордон на відпочинок, лікування або для участі в міжнародному конкурсі або взагалі переїхати жити в іншу країну необхідно?
Дитина, яка не досягла 14 років, має проживати в установленому місці проживання, яке не може бути змінено самовільно як волею сторонніх осіб, так і волею якогось одного з його батьків. Місце проживання малолітньої дитини з одним з батьків визначається або за місцем проживання матері або батька, або за конкретною адресою.
ВСУ відзначає, що визначення місця проживання малолітньої дитини за конкретною адресою виключає маніпуляції з боку того з батьків, з ким буде проживати дитина, зокрема, мова йде про проживання де завгодно, внаслідок чого другий з батьків не матиме можливості брати участь у її вихованні.
Дозволений виїзд з України громадян, які не досягли шістнадцятирічного віку, за згодою обох батьків (усиновлювачів) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, якщо ті на момент виїзду досягли вісімнадцятирічного віку. Такий виїзд здійснюється за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ньому держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску.
Також Судова палата у цивільних справах ВСУ підкреслює, що навіть тимчасовий виїзд неповнолітньої дитини за межі України має відбуватися лише за погодженням з іншим батьком, оскільки такий переїзд тягне за собою зміну режиму спілкування, його участі у вихованні дитини, а також звичайної соціальної, культурної, мовного середовища дитини, впливає на його подальше життя, розвиток і виховання.
Виходячи з викладеного, ВСУ дійшов висновку, що дозвіл на виїзд неповнолітньої дитини за межі України у супроводі одного з батьків при відсутності згоди другого з батьків на підставі рішення суду може бути надано на конкретний разовий виїзд з визначенням його початку і закінчення.
Надання такого дозволу на постійне проживання малолітньої дитини без згоди і без супроводу батька, як у цій справі, суперечить чинному законодавству, що визначає рівність прав і обов’язків батьків щодо виховання дитини, що може призвести до фактичного позбавлення батька дитини передбаченої законодавством можливості брати участь у її вихованні і можливості спілкування з ним.
