Поставила варити каструлю з борщем. Пішла вимикати комп’ютер… Вчасно згадала! Замість щей – засмажена капуста.
***
Вранці повезли Арчика на плановий огляд у ветлікарню. Діти тримають малюка вчотирьох.
Ветеринар:
– Так. Покажіть ваші зубки!
Міша відкриває рот.
– Відмінно! – Дивиться зубки цуценяті доктор і не звертає уваги на Мішу.
– А тепер подивимося ваш хвостик.
Міша в жаху шукає свій хвостик, не знаходячи його, сумно каже:
– А мені хвостик в пологовому будинку відрізали… А інший забули пришити чи що?
***
Цілий вечір витягаю з психологічної петлі свою подругу. 37 років. Дітей немає. Не виходить. А так хочеться. І мамі хочеться, і старенькій бабусі, і свекрухи і свекра… І чоловікові! Але не виходить… Мовчить організм. Без жалості до сліз. Суха земля, зерно не проростає. А завмирає, що впало в грунт.
“Даша, що мені робити… Я боюся, що якщо лікарі з ЕКО не допоможуть, мені не навіщо жити на цьому світі. Я робот. Я інвалід. І начебто ноги і руки є. І голова. І на роботі сміюся. А всередині – ні труби, ні щитовидки”.
І мої настанови – все вийде! – все дурниця. Я сама знаю, пройшла це, що жінка не може зачати, ніби сухе дерево. Всі цвітуть, радіють, а ти стоїш – то тінь, то сухостій. І яка користь від тебе. Якщо на головне ти не здатна.
Риюся в папери на столі. І знаходжу рятівні рядки: “Господи, дай мені з душевним спокоєм зустріти все, що принесе мені прийдешній день. Дай мені цілком віддатися волі Твоїй святій. На всяк час дня цього в усьому настав мене і підтримай мене. Які б я не отримував звістки протягом дня, навчи мене прийняти їх зі спокійною душею і твердим переконанням, що на все свята воля Твоя. В усіх словах і справах моїх керуй моїми думками і почуттями. У всіх непередбачених випадках не дай мені забути, що все послано Тобою. Навчи мене прямо й розумно діяти з кожним членом сім’ї моєї, нікого не бентежачи і не засмучуючи. Господи, дай мені силу перенести втому наступаючого дня і всі події протягом дня. Керуй моєю волею і навчи мене молитися, вірити, сподіватися, терпіти, прощати і любити. Амінь.”
Вже пізно. І подруга йде від мене з листком молитви.
– Оптинські старці… – Читає вона і посміхається.
***
Це тільки мій день народження може закінчитися зверненням до мера, до президента, до всього світового співтовариства?
І начебто так скромно і невибагливо все починалося. 16 годин, Палац піонерів зампредеседателя Російського Дитячого фонду. Мої пироги, цукерки, фрукти на столі. І мої багатодітні матусі, активістки. “Під сімейним парасолькою”, “Многодеток – добре!” – це відомі в краї і в Росії організації. Матусі – мастодонти: Оксана, Лариса, Оля, Марина, Ксенія, Віра, Галина. Прості російські жінки. На яких все тримається. І у яких вже сини доктори і кандидати наук. По 10 і 11 дітей у кожній! І варто було тільки випити за наше просте жіноче щастя… тут і понеслося. Адже і не пила! Але пам’ятаю обривками… Як тут же включили комп’ютер і почали писати програму материнського форуму. Як дзвонили заступнику мера. Як говорили з Добровольською. Як питали досвід чомусь у Самари. І самі! Самі! Без чиновників. Точніше, їх до відповідальності. З звітом. Як написали свої вимоги і пропозиції в 11 пунктах до міста, в 12 пунктах до Федерації, в 10 пунктах до СВІТУ.
– Що це? – Запитав пізно ввечері мій чоловік і показав на папку з паперами у мене в руці.
– Це? Депеша. Хочемо виправити світ! Ну, я не одна, ми з дівчатами виправимо, завтра з тверезою головою розберуся…
А адже і не пила!
Даша Мосунова
Посилання по темі:
Авторська колонка мами трійнят
Форум “Наші діти”
Форум “Батьківські збори”
